Вражає. Японські астрофізики зафіксували один із найбільших зіркових спалахів

04 мая, 2023 Нет комментариев

Вражає. Японські астрофізики зафіксували один із найбільших зіркових спалахів

Так в уявленні художника міг би виглядати спалах (Фото:NAOJ)

Група астрономів під керівництвом Шуна Іноуе з Кіотського університету виявила потужний спалах на подвійній зірковій системі V1355 Orionis.

Учені спостерігали за спалахом за допомогою 3,8-метрового телескопа Сеймей та супутника для дослідження транзитних екзопланет (TESS).

Їм вдалося зафіксувати цю подію, яка почалася з потужного високошвидкісного протуберанця. Це був один із найпотужніших викидів зірки.

Швидкість виверження матеріалу під час вибуху склала не менше 990 кілометрів на секунду, що набагато перевищує швидкість руху зірки, що становить 347 км/сек. У результаті стався викид корональної маси, який відправив у космос трильйони тонн матеріалу.

Вимірювання, зроблені японською командою, спрямовані на те, щоб допомогти астрономам зрозуміти, як починаються суперспалахи та виверження. Система V1355 Orionis класифікується як зірка типу RSCVn. Класифікація виходить із системи RS Canum Venaticorum, яка є змінною, що містить тісні подвійні зірки.

Ці зірки, як правило, магнітно-активні, і на їхній поверхні вириваються великі суперспалахи. Вони також часто мають великі зоряні плями. Існують різні підгрупи цих систем, у тому числі зірки, такі як V1355 Orionis. Деякі з них досить яскраві у рентгенівському та радіочастотному діапазоні.

V1355 Orionis має зірки як K-, так і G-типу. Зірка К — субгігант і джерело суперспалаху. Результати цих спостережень показують необхідність у більшому моделюванні та симуляції протуберанців на зірках цього типу, особливо у подвійній системі. Серед іншого важливо отримати краще уявлення про те, скільки маси зірка втрачає через своїх протуберанців і пов’язаних з ними викидів корональної маси.

Суперспалах V13555 Orionis корисний для розуміння не тільки того, як вони в принципі відбуваються, але й механізму, що викликає протуберанці та спалахи на Сонці. Подальші спостереження мають допомогти з’ясувати, що відбувається на поверхні та з магнітними полями обох типів зірок.